Види адміністративних правовідносин.  

Види адміністративних правовідносин.

Існує кіль­ка критеріїв класифікації адміністративних правовідносин.

1. Залежно від виконуваних функцій вони поділяються на:

Ø регулятивні;

Ø правоохоронні.

До регулятивних належать ті, що пов'язані з реаліза­цією позитивних завдань державного управління. Це орга­нізація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

Найбільш відомий різновид правоохоронних відно­син – відносини адміністративно-деліктні. До них нале­жать відносини, які є зв'язками з приводу відповідальності за адміністративні провини. Вони виникають між право­порушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою). Ці відносини також мають організуюче значення. Воно полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, пе­редбачених адміністративно-правовою нормою, орган дер­жавного управління (тобто держава) прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.

2. Залежно від адміністративно-правового статусу суб'єк­тів, що беруть участь у правовідносинах, виділяють:

Ø між підпорядкованими суб'єктами державного управ­ління, що перебувають на різному організаційно-право­вому рівні, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами;

Ø між не підпорядкованими суб'єктами однакового орга­нізаційно-правового рівня. Це відносини між двома мініс­терствами, адміністраціями районів області тощо. Такі від­носини прийнято називати горизонтальними;

Ø між органами державного управління і підпорядкова­ними їм організаційно підприємствами, корпораціями, концернами тощо. Це відносини між адміністрацією і без­посередньо підприємством;

Ø між органами державного управління і підприємства­ми, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні). Це, приміром, відносини між податковою адміністрацією і підприємствами; між органами державного управління і структурами місцевого самоврядування. Такі відносини складаються, наприклад, між державною адміністрацією району і ви­конкомом селищної ради;



Ø між органами державного управління і недержавними підприємствами, установами, організаціями;

Ø між органами державного управління і об'єднаннями громадськості;

Ø між органами державного управління і громадянами.

3. За складом учасників виділяють:

Ø відносини між главою держави — Президентом Украї­ни і всією системою державного управління взагалі та ви­конавчої влади зокрема;

Ø відносини між вищим органом державної виконавчої влади, яким за Конституцією України (ст. 113) є Кабінет Міністрів України, і всією системою державного управлін­ня взагалі і виконавчої влади зокрема;

Ø відносини між органами державної виконавчої влади одного ієрархічного рівня (міністерствами, комітетами, ра­йонними державними адміністраціями тощо);

Ø відносини між органами державної виконавчої влади різного ієрархічного рівня (обласна державна адміністра­ція – районна державна адміністрація);

Ø відносини між органами виконавчої влади і органами державного управління, які статусом органу виконавчої влади не наділені (міністерство транспорту — відділення залізниці);

Ø відносини між управлінськими структурами держави і органами місцевого самоврядування (районна державна адміністрація — виконавчий комітет міської ради);

Ø відносини між органами державного управління і струк­турами самоорганізації населення, об'єднаннями грома­дян, включаючи професійні спілки, недержавними під­приємствами, установами, організаціями;

Ø відносини між органами державного управління і особою (громадянами, особами без громадянства, іно­земцями).

4. Залежно від галузевої належності виділяють:

Ø матеріальні адміністративні правовідносини;

Ø процесуальні адміністративні правовідносини.

Матеріальні правовідносини– це відносини пасивного типу. Вони виражають статичну функцію права. Такі відносини складаються на основі уповноважуючих і забо­ронних адміністративно-правових норм, тобто норм мате­ріальних. Відносини такого типу, виниклій одного разу, можуть тривалий час залишатися "нерухомими", статич­ними. Так, відносини між громадянином, що одержав пра­во на пільги, і органом державного управління, який надає ці пільги, будуть перебувати у статичному стані (залишати­ся матеріальними) доти, поки громадянин не вважатиме за потрібне реалізувати дане право.

Процесуальні відносини— це відносини активного типу. Вони виражають динамічну функцію права. Для їх виник­нення потрібна процесуальна норма. Такі відносини по­стійно перебувають у розвитку, тобто є динамічними. Як правило, вони складаються у процесі вирішення управлін­ських справ (наприклад, справ про адміністративні право­порушення).

5. Залежно від змісту виділяють:

Ø відносини у сфері загального управління (управлін­ська сфера Кабінету Міністрів, обласної державної адмі­ністрації);

Ø у сфері галузевого управління (управлінська сфера галу­зевих органів державного управління);

Ø у сфері міжгалузевого управління (управлінська сфера міжгалузевих органів державного управління).

6. За галузями діяльності адміністративно-правові відно­сини поділяються на такі, що виникають в:

Ø галузі економіки;

Ø соціально-культурній сфері;

Ø адміністративно-політичній сфері.

Адміністративно-правові відносини поділяють на фун­кціональні й територіальні; внутрішні й зовнішні; майнові й немайнові; такі, що захищаються в адміністративному порядку, і такі, що захищаються у судовому порядку; суб­ординації і координації; внутрішньоапаратні і позаапаратні тощо. Значний інтерес становить класифікація адміністратив­них правовідносин на вертикальні та горизонтальні.

Вертикальні правовідносини найбільшою мірою вира­жають сутність адміністративно-правового регулювання і характер зв'язків у сфері державного управління. Ці відно­сини часто називають владо відносинами. Виникають вони між супідрядними у правовому розумінні сторонами і ви­ражають юридичну залежність однієї сторони від другої.

Горизонтальними правовідносинами визнаються ті, в яких сторони фактично і юридично рівноправні. В них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов'яз­кові для другої.

Адміністративно-правовими такі відносини робить дер­жавна воля, що вимагає від суб'єктів вступити у правові зв'язки між собою на паритетних засадах. Ця воля завжди виражена у формі адміністративно-правового акта. Таким чином, підставою для виникнення даних відносин є та сама адміністративно-правова норма. Внаслідок цього, суб'єкти (адресати норми) не можуть відмовитися від всту­пу у правовідносини, а також не можуть вийти за рамки державних настанов, якими регламентовано їхні взаємні права та обов'язки.



8001926108865223.html
8001946919014838.html

8001926108865223.html
8001946919014838.html
    PR.RU™